Один із найвідоміших і найзагадковіших елементів Стоунхенджа знову опинився в центрі уваги науковців. Йдеться про Вівтарний камінь — масивний шеститонний мегаліт, який є частиною 5000-річного комплексу в Англії. Тривалий час дослідники сперечалися, чи міг цей камінь опинитися на місці природним шляхом, чи його справді доставили люди.
Про це повідомляє Nexpress із посиланням на Historia.
Нові наукові дані вказують, що шлях каменя був значно складнішим, ніж вважалося раніше. Якщо ці висновки остаточно підтвердяться, історія Стоунхенджа стане ще більш вражаючою.
Звідки міг прибути Вівтарний камінь
Згідно з дослідженням учених Університету Кертіна, Вівтарний камінь, імовірно, походить із північного сходу Шотландії. Це означає, що стародавнім громадам довелося перемістити його приблизно на 700 кілометрів. Для доісторичного часу такий маршрут виглядає майже неймовірним, особливо якщо врахувати вагу мегаліта та складний рельєф місцевості. Учені зазначають, що не йшлося про випадкове переміщення породи. Навпаки, дедалі більше даних свідчить про свідому й добре організовану транспортування.
Льодовикова версія стала менш переконливою
Раніше частина дослідників припускала, що камінь могли перенести льодовики під час льодовикового періоду. Однак нове моделювання показало, що льодовикові процеси не могли доставити його безпосередньо до Стоунхенджа. За словами співавтора дослідження доктора Ентоні Кларка, льодовики могли перемістити подібні породи лише на частину шляху, можливо, у напрямку узбережжя Доггера в Північному морі. Але навіть у такому разі залишалися сотні кілометрів, які камінь мав подолати завдяки людським зусиллям. Це робить версію про транспортування людьми значно ймовірнішою.
«Дані вказують на навмисне й ретельно продумане переміщення через складний ландшафт», — зазначив доктор Ентоні Кларк.
Як могли перевозити мегаліт
Дослідники вважають, що доставка Вівтарного каменя могла відбуватися поетапно. Імовірно, стародавні люди поєднували різні способи пересування: частину маршруту камінь могли переміщувати суходолом, а там, де це було можливо, використовувати річки або прибережні води. Така операція вимагала не лише фізичної сили, а й уміння планувати, розподіляти роботу та добре розуміти особливості місцевості. Для стародавніх спільнот це був би масштабний колективний проєкт. Перевезення шеститонного каменя на сотні кілометрів говорить про високу організованість людей, які жили тисячі років тому.
Що вчені вивчатимуть далі
Тепер фахівці хочуть точніше визначити місце походження Вівтарного каменя на північному сході Шотландії. Це допоможе краще зрозуміти, чому стародавні будівничі обрали саме цей мегаліт і яким маршрутом він міг потрапити до південної Англії. Дослідження також порушує ширше питання про зв’язки між доісторичними громадами Британії. Якщо камінь справді був доставлений людьми на таку відстань, це свідчить про розвинену координацію, знання й символічне значення Стоунхенджа. Таємниця стародавнього монумента поки не розкрита повністю, але нова робота вчених помітно наблизила дослідників до відповіді.
Ще цікаво буде дізнатися, чому кажуть, що посуд розбивається на щастя?