Уявіть собі таку сцену: після нічного дощу ви виходите на подвір’я, дах ще блищить від вологи, асфальт мокрий, а вода шумить у водостоках. Про це повідомляє Nexpress.
І раптом — несподіванка! За все це потрібно заплатити. Не за ремонт, не за комунальні послуги, а саме за… дощ. Як би дивно це не звучало, але в Німеччині це — реальність.
У країні вже давно діє спеціальний збір, відомий як “податок на дощ” або Niederschlagswassergebühr. Для німців це давно не новина, а звичайна частина системи оподаткування, до якої вони ставляться з розумінням.
Чому за дощ доводиться платити?
У містах дощова вода не може вільно всотуватися в ґрунт — її змивають із дахів, тротуарів, автостоянок і доріг у каналізацію. Далі вона потрапляє в річки, озера або на очисні споруди. Чим більше бетону та асфальту — тим менше природного дренажу. Це призводить до навантаження на інфраструктуру, підтоплень і забруднення водойм.
Щоб компенсувати ці витрати, у багатьох німецьких містах ввели спеціальний податок на зливову воду. Це плата не за сам дощ, а за те, що вода з вашої приватної території потрапляє в міську систему водовідведення.
Як це працює?
Муніципалітети обраховують площу непроникних поверхонь — дахів, вимощених доріжок, паркінгів — і виставляють рахунок. Чим більше площа — тим вища плата. У середньому вона становить від 0,5 до 2 євро за квадратний метр на рік.
Наприклад, у місті Кельн ставка — близько 1,84 євро за м². Тобто власник будинку з дахом у 100 м² щороку сплачує майже 200 євро — лише за те, що дощова вода з його даху потрапляє в міську каналізацію.
Звідки взялася така ідея?
Усе почалося ще в 1990-х роках, коли в Німеччині активізувався екологічний рух. Було визнано, що система зливової каналізації не безмежна, а її обслуговування вимагає коштів. У 2001 році Федеральний адміністративний суд офіційно дозволив муніципалітетам запроваджувати окрему плату саме за стік дощової води.
З того часу така система діє у більшості німецьких міст і вважається нормальною практикою в межах сталого розвитку.
Як реагують на це мешканці?
Більшість німців сприймають податок без емоцій. У Німеччині податки — це інструмент регулювання й відповідальності. Якщо ти навантажуєш систему — плати. Якщо не хочеш платити — зроби щось, щоб зменшити вплив.
І справді, система стимулює екологічно дружні рішення. Наприклад, зелені дахи, перфоровані покриття, резервуари для збору дощової води або спеціальні дощові сади. За такі покращення можна отримати знижку або навіть повне звільнення від плати.
У Берліні, наприклад, якщо власник демонструє, що уся вода з його ділянки не потрапляє в міську каналізацію, йому не потрібно сплачувати податок взагалі.
Таким чином, дощ у Німеччині — це не лише про романтику мокрих вулиць, а ще й про зобов’язання, екологічну грамотність і відповідальне поводження з ресурсами. І погодьтеся — у цьому є своя логіка та європейська практичність.
Також вас може зацікавити, як називалася Одеса до Одеси і хто подарував їй нове ім’я.
Залишити відповідь