Американські вчені провели незвичайний експеримент, щоб з’ясувати, чи здатні люди під час так званого позатілесного досвіду отримувати інформацію, яку неможливо побачити або почути звичайним способом. Головна перевірка не підтвердила такої здатності: учасники не змогли достовірно визначити приховане зображення. Про це повідомляє Nexpress.
Однак під час дослідження стався несподіваний епізод — двоє добровольців досить точно описали розташування та дії вчених, які перебували в іншій кімнаті.
Експеримент проводила команда нейробіологині Марини Вайлер. Дослідники наголошують, що отримані збіги не можна вважати доказом паранормального сприйняття. Проте незвичайний результат може стати приводом для проведення нових, більш суворо контрольованих експериментів.
Що таке досвід виходу з тіла
Позатілесним досвідом називають стан, під час якого людині здається, що її свідомість перебуває за межами фізичного тіла. Деякі люди розповідають, що в такі моменти нібито спостерігають за собою та навколишньою обстановкою збоку або переміщуються в інший простір.
Подібні розповіді відомі давно, однак суб’єктивні відчуття самі по собі не підтверджують існування здатності сприймати віддалені об’єкти. Для науки принципово важливо отримати результат, який можна перевірити та відтворити в контрольованих умовах.
Саме таке завдання поставила перед собою команда Вайлер. Вчені вирішили перевірити, чи зможуть люди, знайомі з позатілесними переживаннями, визначити об’єкт, фізично недоступний їхнім органам чуття.
Як проходив незвичайний експеримент
У дослідженні взяла участь 21 людина, яка раніше стикалася з подібними станами. Для перевірки використовували три окремі приміщення.
У першій кімнаті перебував учасник, підключений до обладнання для реєстрації активності мозку. У другій розташовувалися дослідники, а в третій кімнаті був встановлений ноутбук.
На його екрані випадковим чином демонструвалася одна картинка з набору, який включав 100 різних зображень. Ноутбук спеціально повернули екраном до стіни, щоб учасник не міг випадково побачити зображення звичайним способом.
На спробу отримати інформацію добровольцям надавали від 60 до 90 хвилин. Відстань до приміщення з прихованим зображенням становила приблизно сім метрів.
Чи змогли учасники побачити приховану картинку
Певні враження, які могли бути пов’язані із захованим зображенням, описали 13 людей. Водночас лише вісім добровольців повідомили, що під час експерименту справді пережили стан виходу з тіла.
Для аналізу результатів учені застосували штучний інтелект. Система зіставляла словесні описи учасників із характеристиками всіх 100 картинок.
Якби опис справді відповідав прихованій цілі, правильне зображення мало б опинитися серед найбільш схожих варіантів. Однак фактичні картинки посіли в рейтингу позиції від 16-ї до 92-ї.
В основному експерименті переконливих доказів того, що учасники змогли дистанційно побачити приховане зображення, отримано не було.
Двоє учасників несподівано описали вчених у сусідній кімнаті
Найбільш незвичайна частина дослідження виявилася пов’язаною зовсім не з картинками. Двоє добровольців описали те, що відбувалося в кімнаті, де перебували дослідники.
Один учасник повідомив, що бачив людину ліворуч, яка працювала за комп’ютером, і ще одного дослідника, розташованого далі в кутку з книгою. Такий опис відповідав фактичній обстановці саме під час цієї сесії. Примітно, що під час попередніх сеансів учені перебували на інших місцях.
Ще один доброволець описав дещо іншу картину: одна людина перебувала праворуч і робила записи, інша сиділа ліворуч за комп’ютером. Ця розповідь також збіглася з розташуванням дослідників під час відповідної сесії.
Чому вчені не називають результат доказом
Попри незвичайні збіги, автори роботи закликають не робити сенсаційних висновків. Спостереження за людьми в сусідній кімнаті не було заздалегідь визначеною метою експерименту.
Іншими словами, дослідження спочатку було розроблене для перевірки здатності учасників визначати приховані зображення. Тому несподівані описи дій учених не проходили передбачену заздалегідь статистичну перевірку.
Основні результати можна представити так:
| Показник | Результат |
|---|---|
| Кількість учасників | 21 людина |
| Повідомили про певні враження | 13 людей |
| Пережили позатілесний досвід | 8 людей |
| Можливих зображень | 100 |
| Час однієї спроби | 60–90 хвилин |
| Точно визначити приховану картинку | Не вдалося |
| Несподіване спостереження | 2 учасники описали дослідників |
Саме тому збіги розглядаються не як підтвердження надприродного сприйняття, а як цікаве спостереження, яке необхідно перевіряти окремо.
Що говорить авторка дослідження
Марина Вайлер вважає, що отримані результати можуть підказати новий напрямок для майбутніх експериментів. Однак будь-які незвичайні ефекти необхідно заздалегідь включати до протоколу дослідження та перевіряти в суворих контрольованих умовах.
«Неочікувані результати дають нам потенційно корисний новий напрямок, але їх необхідно перевірити заздалегідь і в суворих умовах, перш ніж ми зможемо зрозуміти, що вони означають», — зазначила Вайлер.
Одна з можливих ідей полягає в тому, що статичні картинки або послідовності цифр можуть бути не найкращими об’єктами для подібних експериментів. Дослідники допускають, що події, які відбуваються, або люди можуть сильніше привертати увагу людини під час незвичайного стану свідомості. Поки це залишається лише припущенням, яке потребує окремої перевірки.
Схожий експеримент проводили ще у 1960-х роках
Подібний епізод уже описували кілька десятиліть тому під час експериментів із дослідником позатілесного досвіду Робертом Монро. Він також не зміг правильно визначити приховану експериментальну ціль.
Водночас Монро повідомив про людину біля приміщення, про присутність якої, ймовірно, не мав знати. Однак навіть тоді дослідники визнали отримане свідчення недостатньо надійним.
Одне з можливих пояснень полягало в тому, що Монро міг почути відвідувача під час перерви. Тому цей випадок також не став переконливим науковим доказом дистанційного сприйняття.
Що показав експеримент із виходом із тіла
Головний результат дослідження виявився значно стриманішим, ніж може здатися з опису двох незвичайних збігів. Учасники не продемонстрували здатності достовірно визначати приховані зображення, тому експеримент не підтвердив існування надприродного зору.
Водночас розповіді двох добровольців про те, що відбувалося в сусідньому приміщенні, зацікавили дослідників. Тепер для перевірки такого ефекту знадобиться новий експеримент, у якому спостереження за діями людей буде заздалегідь визначене як одна з цілей та оцінюватиметься за суворими критеріями.
«На найглибшому рівні це дослідження не лише запитує, чи реальні позатілесні переживання. Воно запитує, що ми взагалі маємо на увазі під словом “реальність”», — наголосила Вайлер.
Ще цікаво буде дізнатися, чому кажуть, що посуд розбивається на щастя?
