Забудьте про розмови про «статус», «солідність» і «чоловічу прикрасу». До початку ХХ століття жоден поважний чоловік навіть не подумав би вдягти годинник на зап’ястя. Про це повідомляє Nexpress із посиланням на bin.com.ua.
Такий аксесуар вважався суто жіночим і сприймався радше як прикраса, ніж як корисна річ. Наручні годинники тоді називали браслетами й вважали зручним рішенням для панянок, яким не хотілося щоразу діставати годинник із сумочки.
Чоловіки ж носили кишенькові годинники — масивні «цибулини» на ланцюжку, заховані у жилеті. Це було надійно, практично й відповідало уявленням про мужність того часу. Але історію змінила війна.
Як Перша світова війна все перевернула
Під час Першої світової війни офіцери швидко зрозуміли: лізти в кишеню за годинником під час обстрілу — небезпечно й незручно. Для координації дій потрібен був миттєвий доступ до часу: подивився — і дієш. Так з’явилися так звані «траншейні годинники».
Солдати почали прив’язувати кишенькові механізми до зап’ястя за допомогою шкіряних ремінців. Саме тоді годинник остаточно «переїхав» на руку. Але чому ж саме на ліву?
Чому саме ліва рука
Близько 90% людей у світі — правші. Перші механічні годинники потребували регулярного заведення, тому заводну голівку розміщували з правого боку корпусу — так було логічніше й простіше з технічного погляду.
Схема працювала ідеально:
- Годинник носять на лівій руці.
- Права, активна рука залишається вільною.
- Механізм можна заводити, не знімаючи годинник.
Якби ж годинник носили на правій руці, заводити його лівою було б вкрай незручно — майже акробатичний трюк.
Питання безпеки та збереження
Є й практичний момент. Права рука у більшості людей постійно «в роботі»: нею відкривають двері, тримають інструменти, жестикулюють, чіпляються за поручні. Якби годинник був саме там, він би регулярно бився об одвірки, дряпався й швидко втрачав вигляд.
Ліва рука зазвичай менш активна, тому аксесуар на ній служить довше і виглядає охайніше навіть через роки.
А як правильно сьогодні?
У сучасному світі, де час перевіряють у смартфоні, а «розумні» годинники взагалі не потребують заведення, старі правила втратили обов’язковість.
Етикет лише нагадує: годинник — ознака організованості, а не розкоші. Вас не оцінюватимуть за відсутність дорогого бренду, але постійно дивитися на годинник під час зустрічі — справжній поганий тон, бо це виглядає як незацікавленість.
Лівші спокійно носять годинник на правій руці — і це нормально. Більше того, сучасні бренди випускають моделі зі заводною голівкою зліва, спеціально для зручності.
Сьогодні межі стерлися: жінки обирають масивні чоловічі хронографи, а чоловіки — акуратні вінтажні моделі. Правило тепер одне — комфорт і власний стиль.
Вас також може зацікавити, чим корисні оливки: зелені та чорні – різниця та переваги для здоров’я.
